Польова практика

Інструкція техніки безпеки під час проходження польових практик

Розділ І
Пересування пішою групою
1. Рух групою, особливо в малонаселених зонах, потребує чіткої орґанізаційної структури та дисципліни учасників;
2. Група очолюється досвідченим керівником, який добре знає маршрут та добре орієнтується на місцевості;
3. Керівник орґанізовує внутрішній розпорядок при переходах, на стоянках, проводить розподіл обов’язків між учасниками, призначає ведучого та замикаючого групи;
4. При переходах з одного пункту в інший групу очолює ведучий, який рухається попереду, завершує групу замикаючий – люди, які достеменно знають маршрут.
5. Категорично забороняється обгін ведучого або відставання від замикаючого на маршруті!
6. Група рухається з невеликими привалами через певний проміжок часу або відстані, які встановлюються ведучим та керівником групи. Ведучий зобов’язаний оголосити привал на вимогу учасників та у випадку, коли група дуже “розтяглась” і замикаючий випав з поля зору;
7. Ведучий слідкує за тим, щоб група не “розтяглась” і зобов’язаний робити кількахвилинні зупинки на кожному роздоріжжі для того, щоб уникнути сходження учасників з маршруту;
8. Замикаючий слідкує за тим, щоб жоден з учасників не відстав від групи, при потребі зупинитися, очікуючи відстаючого та надаючи необхідну допомогу учасникам переходу;
9. На привалі, керівник групи встановлює чи всі учасники є на місці й слідкує за тим, щоб ніхто не відійшов далеко від місця привалу.
Дії учасника групи у випадку сходу з маршруту
Учасник, який, з тієї чи іншої причини, відстав (загубився) від групи, незнаючи маршруту, чи неорієнтуючись на місцевості, повинен виконати наступні дії:
1. При відсутності візуального контакту з групою, необхідно встановити голосовий, за позитивного результату – іти на голос;
2. При відсутності голосового контакту, зв’язатись з керівником групи за допомогою мобільного телефону;
3. При відсутності покриття мережі або, власне, телефону, віднайти відкрите для огляду місце обабіч дороги й зупинитися там до прибуття пошукового наряду (такий буде вислано як тільки буде помічено відсутність учасника). В надвечір’ї необхідно розвести вогнище;
4. Категорично забороняється сходити з дороги, або самотужки обирати шлях на роздоріжжях – це ускладнить пошукові роботи і може бути небезпечним для життя учасника;
5. Категорично забороняється залишати наплічник (рюкзак) й без нього намагатись віднайти дорогу – це небезпечно для життя! Наплічник з його вмістом, може, бути єдиним шансом на порятунок заблукалого учасника групи, до приходу пошукового наряду;
Дії учасника групи у випадку затримки пошукового наряду в надвечір’ї та вночі:
1. Розвести вогнище, оскільки, навіть в літні місяці, нічна температура може знизитись до 10оС, що може спричинити гіпотермію – це небезпечно для життя! Вогнище також відлякує лісових мешканців (навіть запах диму від тліючої ґрані);
2. Облаштувати місце для ночівлі (при відсутності намету): постелити дрібні гілки хвойних (ялиці, смереки) на ґрунт, відтак килимок (каримат), далі спальний мішок та вкритись поліетиленом – це збереже тепло тіла. Наплічник поставити під голову.

Розділ ІІ.
Обов’язкове спорядження

1. При пішому пересуванні групою необхідністю є наплічник (рюкзак) будь-якої моделі. Категорично забороняється брати дорожні сумки па пакети, які б займали руки – це дуже негативно відіб’ється на самопочутті учасника;
2. Всі речі, складені в наплічник, обов’язково укладаються в поліетиленові пакети. Найбільш принагідними є пакети для сміття;
3. 1-3 коробки сірників запаковані в кульки. Гасові запальнички можуть бути лише резервним джерелом вогню, оскільки швидко виходять з ладу;
4. Рейн-кат – туристичний плащ-накидка від дощу. Як варіанти можуть бути: поліетиленовий плащ, проґумлений комбінезон, плащ-намет (як резерв);
5. Спальний мішок та намет;
6. Увага! Відповідально поставтеся до вибору взуття. Для пішого походу підходить лише міцне шкіряне взуття типу черевиків, берців, вібрамів, чобіт на низьких підборах тощо. Кросівки та сандалії можуть бути лише як змінний варіант, що дуже є важливим.
7. Візьміть легке змінне взуття (кросівки, кеди, “шльопки”), воно дуже пригодиться на кількаденних стоянках;
8. Увага! Візьміть кілька пар грубих шкарпеток, бажано шерстяних. Перед виходом на маршрут необхідно вдягти, мінімум, дві пари шкарпеток – це вбереже ноги від натирання;
9. Обов’язково візьміть два комплекти одягу: теплий та легкий. Тепла одіж (светр, гольф, штани, шапка тощо) необхідні у випадку похолодання та дощів. Легкий одяг (футболки, шорти та ін.) – для сонячних і спекотних днів;

Розділ ІІІ.
Медикаменти, засоби гігієни

1. Активоване вугілля;
2. Стерильні та еластичні бинти, вата;
3. Протимозольні та антибактеріальні пластирі;
4. Антисептики (йод, пероксид водню, спирт та ін.);
5. Антигістамінні препарати;
6. Болевтамовуючі засоби;
7. Протизапальні та жарознижувальні засоби;
8. Увага! Людям зі специфічними захворюваннями мати запас необхідних ліків;
9. Засоби особистої гігієни;

Розділ IV.
Фактори зовнішнього середовища

1. Оминайте слизькі камені, колоди та товсті гілки, не наступайте на них, оскільки це може призвести до падіння, гематом, розтяжок та навіть переломів;
2. Не намагайтесь підійматись на скелі, уступи та в місцях каменепадів – це небезпечно!
3. Не зупиняйтесь під уступами скель та навислими поваленими деревами – це небезпечно!
4. На високогір’ї можливе легке запаморочення в голові, дзвін у вухах та слабкість – обов’язково повідомте керівника групи;
5. На високогір’ї, перш ніж ступати в зоні кам’яних розсипів (ґрехоти і ґорґани), переконайтесь в стабільності та надійності субстрату під ногами. На підйомах в зоні кам’яних розсипів не ступайте по слідах того хто йде попереду Вас;
6. Не здіймайте галасу в лісі.
7. Можливість зустрічі з дикими хижими звірами є мінімальною, проте, якщо це трапилось, то не зчиняйте паніки, не намагайтеся утікати, а повідомте товаришів й керівника групи, і спокійно, поволі, покиньте дану територію, невипускаючи з поля зору небезпечний об’єкт. Дикі тварини, як правило, оминають туристичні шляхи;
8. З отруйних змій в Карпатах зустрічається один вид (гадюка), укус якого викликає гарячку та пропасницю, летальне закінчення може бути викликане індивідуальною реакцією організму та його загальним ослабленим станом. У випадку зустрічі з гадюкою, повідомте всіх оточуючих та керівника групи й покиньте небезпечну ділянку. Змії нападають дуже рідко, а переважно утікають. Для уникнення укусу обов’язково дивіться куди ступаєте, не намагайтеся взяти їх руками чи торкнутися. Отруйні змії в горах трапляються дуже рідко, вони короткі (40-50 см), попелясто-жовтуватого (зрідка цілком чорного) забарвлення з темним візерунком у вигляді ланцюга ромбів. Значно частіше трапляються полози, вужі та ящірки. Не намагайтесь вбивати плазунів – вони невід’ємний компонент екосистем.
9. Категорично забороняється збирати та споживати невідомі гриби і ягоди! Їх обов’язково покажіть керівнику. З їстівних ягід в горах поширені чорниця, ворониця, брусниця, журавлина, малина, суниця, аґрус, порічки. Отруйними є вовчі ягоди (вовче лико) – дуже поширена рослина, яка є невисоким кущем, що росте в підлісках та на галявинах, з невеликими ланцетними листками на верхівках пагонів та яскраво-червоними дрібними ягодами. Отруйними є не тільки ягоди, але й кора, листки та ін. частини пагона;
10. З отруйних і токсичних рослин найпоширенішими є кілька видів аконітів, чемериця, наперстянка, вовче лико, арніка. Не готуйте і не споживайте настійок і чаїв з диких трав і квітів, не знаючи їх фізіологічної дії.